«Картини, музика й легкий аромоксамит пороху після перемоги».

«Належить нам повернути золоті часи Аврелії… Силоміць, якщо хто чинитиме спротив».

«Союзи розпадаються, але срібло не втрачає вартості. Врешті-решт, будь-який меч можна купити».

«Тихо, тихо, час ще є».

«Ця вивільнена сила вбереже нас».

«Учитися, учитися й ще раз учитися! Так і тільки так можна досягти навдивовижу величних діянь!»

«Селище Мартинівка знищене, ніхто не вцілів. Якщо їх спровокувати, то Корені насилають лихих істот» — Стина Листодуй, дружина рибалки.

«Я бачила есенцію… така чиста… така зрозуміла».

«Коли закон безсилий, треба діставати сокиру».

«Час Аврелії настав і ніколи не скінчиться!»

«О, добувати з чогось есенцію… Це саме те диво, яке я шукаю».

«Око за око. Усі дії мають наслідки, Голколапко».

«Який камінець? То мій камінець! Я люблю гладенькі камінці».

«Минуле й майбутнє неважливі без теперішнього. Живіть тут і зараз».

«Корені заплатять за смерть мого брата. Його смертним вогнищем стане все Диколісся».

«Після Патріама Ґро й Ґорм Світокрайці змінилися. Однак від Ґро ви радше отримаєте дарунок, аніж розлючені крики» — Коль Чорногніздий.

«Більше того, я переконана, що тих ранійців треба всіх вирізати».

«Феї пам’ятають усі ваші лиходійства. Розплати не уникнути».

«Ні про що не жалкую, ні за ким не сумую, лише брешу й шахраюю. Прокидаюся вночі, як і мої сили».

«Я знаю Аврелію й не хочу її повернення».

«За скільки? Можливо, ви стільки й не маєте, бо мої послуги дуже жадані».

«Воно начисто знесло голову нашої капітанки, коли та намагалася поговорити. Вочевидь, ця істота не з балакучих» — Морварида Сяйна.

«Гадаю, він десь заблукав, намагаючись зажити собі славу. Усім відомо, що останню древоматінку знищив я» — Меркот Перший Меч.

«Я — Ільдра Водяниця. Сирітниця, cвинопаска, розкрадачка Барії й та, хто змусить вмерти зо сміху».

«Я бачила багато. Моє життя, твою смерть... багато всього».

«Так, ми діємо винятково після оплати. Проте буває, що справжньою платою стає результат нашої роботи».

«Я — Коль Чорногніздий. Золотошукач, родовбивця, палій контрактів і гоноровий медовар».

«Мене до життя повернули прадавнії чари. І невдовзі попілчники мої постануть поруч зі мною».

«Геммонди старші за саму Аврелію».

«Товариство Незримих бачить сховане від інших».

«Майбутнє таке ж мінливе, як небо над Мочарією».

«Не існує ні добра, ні зла — лише в головах діточок існує це спрощене розуміння світу».

«А чому світ існує?»

«Хто, Мед? Він часто навідує нас із дарунками. І сам геть сумирний, якщо не провокувати» — фермер Сірокрап, із записів Гамі Бронзовахи.

«Я завжди був її мечем, і ніщо не спинить мене бути ним навіки».

«Барійські вітри наповнюють мої легені. Я живу».

«Я тебе не вчитиму. Учися самостійно».

«У піснях наших людей та в шелесті листя одна й та сама мелодія, одна й та сама есенція».

«Колись ми були драконами».

«Колись ми були рабами. Тепер ми — відплата».

«Я — Заступниця, дозволь моїй есенції захистити тебе».

«Ні жаднючі купці, ні тирани закордонні не змусять більше ніколи баронство Лот на коліно стати».

«…була експерткою з коренезнавства, та одного дня не повернулася з їхніх лісів. Гадаю, вона вирішила там зостатися» — Гамі Бронзоваха, барійська ботанічка-колекціонерка.

«Батальйон Ваговани готовий служити вірою і правдою. Звісно ж, за справедливу плату».

«Стаутгарти стануть щитом усьому Арлеону».

«Вона була скалкою в дупі за життя, а по смерті стала ще гіршою. Корені змогли пробудити її приспані сили» — стрільчиня Ніжнотрава.

«Я загубив свій камінець. Гладенький. Він мені подобався».

«Ранійці — вінець еволюції. Усі інші повинні служити нам».

«Мені б трапити у велику пригоду. Таку, про яку сотні років співатимуть пісні».

«Найбільше шкодую, що дозволила сестрі вирушити на Похмурий Схід у пошуках відповідей. Досі сумую за нею» — Етиль-Ерналін, королева фей.

«Як виявилося, Чата може говорити. Дуже давно було встановлено кордони, які ми досі поважаємо» — Ярн Незламний.

«Ці чари мають свою ціну».

«Стільки треба дізнатися. Ким ми були й ким повинні стати».

«Я — Ярн Незламний. Колодоруб, тролевбивця, рятівник Солодолу й переможець Бздунодольского турніру з перекочування сиру».